Кароліна Віґура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кароліна Віґура
пол. Karolina Wigura
Народилася1 жовтня 1980(1980-10-01) (44 роки) або 1980[1]
Варшава, Польська Народна Республіка
Країна Республіка Польща[2]
Діяльністьсоціолог, журналістка, викладачка університету, історикиня, політолог
Галузьісторіографія[1] і соціологія[1]
Alma materFaculty of Philosophy and Sociology, University of Warsawd
Науковий ступіньдокторський ступінь[3] (8 грудня 2009)
Науковий керівникPaweł Śpiewakd
Знання мовпольська і англійська
ЗакладВаршавський університет
У шлюбі зЯрослав Куішd

Кароліна Ядвіґа Віґура-Куіш (пол. Karolina Jadwiga Wigura-Kuisz, нар. 1 жовтня 1980 року у Варшаві) — польська соціологиня, історикиня ідей, публіцистка, пише для політичного відділу тижневика «Kultura Liberalna[pl][4]», викладає на факультеті соціології Варшавського університету. Вона також є Senior Fellow у Zentrum Liberale Moderne[de] (LibMod).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Наукова кар'єра

[ред. | ред. код]

Kароліна Віґура закінчила магістратуру на факультеті міждисциплінарних індивідуальних досліджень в галузі гуманітарних та соціальних наук Варшавського університету (Kolegium MISH[5]) у 2003 та в Інституті політичних наук[6] у 2005[7]. Над докторською дисертацією працювала в рамках навчання в докторантурі в Інституті соціології Варшавського університету на факультеті філософії і теології Мюнхенського університету Людвіга — Максиміліана[8]. У 2009 році здобула ступінь доктора соціальних наук на підставі дисертації під назвою «Проголошення прощення і покаяння в політиці на прикладах з історії Польщі, Німеччини та України 1945—2006 років. Теорії та практика», науковим керівником якої був Павел Шпєвак[pl], а рецензентами Станіслав Філіпович[pl] і Роберт Пілат[pl]. У 2020 році здобула габілітацію в галузі соціальних наук у Варшавському університеті[9]. Працює доцентом на факультеті соціології Варшавського університету (колишній Інститут соціології), на кафедрі історії соціальної думки, також є членкинею міжфакультетської лабораторії соціальної пам'яті в Інституті соціології Варшавського університету.

Її наукові інтереси охоплюють філософію політики, зокрема Ганни Арендт, Поля Рікера та Карла Ясперса; соціологію та етику пам'яті, з наголосом на питаннях справедливості перехідного періоду, відповідальності, провини, примирення та прощення в політиці — цій темі присвячена книга, що була видана нею у 2011 році під назвою «Провина народів. Прощення як стратегія ведення політики»[10]; також займається історією емоцій та емоцій і настроїв у політиці.

У 2012 році книга Кароліни Віґури «Провина народів» отримала нагороду ім. Отця Юзефа Тішнера[11], а через рік була номінована на премію ім. Єжи Туровича[12]. Лауреатка стипендії ім. Броніслава Геремка в Інституті гуманітарних досліджень у Відні (2012). Вона також була стипендіаткою Програми польських досліджень в Коледжі Святого Антонія в Оксфордському університеті[13] (2016), та проходила дослідницьке стажування в Центрально-європейському університеті в Будапешті (2015). Віґура є лауреаткою грантових конкурсів «Прелюдія» та «Сонати» Національного наукового центру[pl]. У 2020 році була номінована на премію ім. Тадеуша Котарбінського[9].

Протягом академічного року 2016/2017 Кароліна Віґура, разом з Ярославом Куішем, була співдиректоркою в Коледжі Святого Антонія Оксфордського університету польської програми під назвою «Мости знань: Польща та Велика Британія».

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2003—2006 рр. працювала журналісткою на Другому каналі Польського радіо, а потім до 2009 р. у тижневику «Europa[pl]», додатку до газети «Журнал Польща-Європа-Світ». За розмову з Юрґеном Габермасом, що була опублікована в журналі «Європа» під назвою Європу охоплює смертельна інерція, Віґура отримала нагороду Grand Press[pl] за найкраще інтерв'ю (2008).

Кароліна Віґура є однією зі співзасновниць інтернетного видання «Kultura Liberalna» (тижневик), де вона входить до ради директорів та регулярно пише для політичного відділу, досліджуючи зокрема радикалізацію польських публічних дебатів.

Її статті регулярно публікуються у провідних періодичних виданнях: The Guardian, The New York Times, Neue Zürcher Zeitung, Газета Виборча, Жечпосполіта, Etyka[pl], Przegłąd Polityczny[pl], Tygodnik Powszechny, Znak[pl][14].

З 2021 року вона є постійною авторкою колонки для німецької щоденної газети Die Tageszeitung (TAZ), що видається в Берліні. Вона часто коментує польську та міжнародну політику для друкованих та інтернет-видань.

Разом із Катажиною Касею[15] проводить подкаст «Погляд з К2» (пол. Widok z K2)[16].

У грудні 2022 року Видавництво Kultura Liberalna надрукувало книгу Кароліни Віґури та Томаша Терліковського "Полька-атеїстка проти Поляка-католика. Книга містить 11 дискусій на найбільш контроверсійні теми, як у Польщі, так і за кордоном: аборти, евтаназія, одностатеві шлюби, релігійні цінності тощо.

Публічна діяльність

[ред. | ред. код]

Кароліна Віґура є відомою публічною спікеркою, яку регулярно запрошують до виступів на теми емоцій у політиці, національного популізму, ліберальної демократії, Польщі та польсько-німецьких взаємовідносин. Протягом останніх років вона була залучена keynote спікеркою на Афінському демократичному форумі,[17] Delphi Economic Forum, брала участь в щорічних зустрічах Європейської ради з міжнародних відносин, ЄРМВ (англ. ECFR), Zentrum Liberale Moderne[18], Amsterdam-based De Balie, Forum 2000 в Празі, Baden-Baden Entrepreneur Talks, Європейському форумі нових ідей[19] (EFNI) в Сопоті, де Віґура говорила про відчуття втрати та політику страху супроти політики надії.

У 2012—2016 роках Кароліна Віґура була членкинею директорів Фонду ім. Стефана Баторія[pl]. З 2010 р. членкиня Програмної ради Конгресу жінок[20], у 2014—2016 рр. була членкинею Програмної ради Європейського форуму нових ідей. У 2013 році Віґура стала стипендіаткою програми для лідерів Marshall Memorial Fellowship, організованої Німецьким фондом Маршалла (German Marshall Fund[en]).

Кароліна Віґура входить до складу журі Премії ім. Отця Юзефа Тішнера[pl].[21]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина Ярослава Куіша[pl][22].

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Провина народів. Прощення як стратегія ведення політики, Варшава: Wydawnictwo Naukowe Scholar — Гданськ: Музей Другої світової війни, 2011.[23]
  • (редакція) Кшиштоф Міхальський, Есе про Бога і смерть, ред. Кароліна Віґура, Варшава: Kurhaus Publishing Kurhaus Media, 2014.
  • Складна розплата з минулим. Т. 1, Правосуддя перехідного періоду в міжнародній перспективі, автори Кароліна В., Ярослав К., Садурський В.: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 2018.[24]
  • Складна розплата з минулим. Т. 2, Польща в перспективі Центральної та Східної Європи, автори Кароліна В., Ярослав К., Садурський В.: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 2018.[25]
  • Винахід сучасного серця. Філософські джерела сучасного мислення про емоції, Варшава: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 2019.[26]
  • Кінець ліберального мислення: Нова політика Польщі, автори Кароліна Віґура i Ярослав Куіш, Варшава: Wydawnictwo Kultury Liberalnej, 2020.[27]
  • Полька-атеїстка проти Поляка-католика, автори Кароліна Віґура i Томаш Терліковський, Варшава: Wydawnictwo Kultury Liberalnej, 2022.[28]
  • Посттравматичний суверенітет, автори Кароліна Віґура i Ярослав Куіш, Берлін: Видавництво Suhrkamp Verlag, 2023.[29]

Вибрані публікації в періодичних виданнях

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Catalog of the German National Library
  3. Nauka Polska
  4. Kultura Liberalna. Kultura Liberalna (pl-PL) . Процитовано 9 серпня 2023.
  5. Kolegium MISH. www.mish.uw.edu.pl. Процитовано 9 серпня 2023.
  6. ISP PAN. Instytut Studiów Politycznych PAN (pl-PL) . Процитовано 9 серпня 2023.
  7. Pojęcie przebaczenia w polityce, 2005
  8. Pracownicy Instytutu. is.uw.edu.pl. Архів оригіналу за 25 серпня 2010. Процитовано 7 серпня 2023.
  9. а б Wigura-Kuisz Karolina, архів оригіналу за 23 листопада 2021, процитовано 7 серпня 2023 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  10. Książka Karoliny Wigury „Wina narodów. Przebaczanie jako strategia prowadzenia polityki”
  11. Nagroda Tischnera – Karolina Wigura
  12. Karolina Wigura nominowana do Nagrody Jerzego Turowicza, 26 листопада 2013
  13. St Antony's College, Oxford. Wikipedia (англ.). 3 серпня 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  14. Feminizm. pfl.uw.edu.pl.
  15. Katarzyna Kasia. Wikipedia, wolna encyklopedia (пол.). 8 липня 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  16. [Widok z K2] Q&A z Wigurą i Kasią. kulturaliberalna.pl.
  17. Athens Democracy Forum.
  18. Zentrum Liberale Moderne (LibMod).
  19. Europejskie Forum Nowych Idei.
  20. Kongres Kobiet o reformie emerytalnej. KongresKobiet.pl. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 7 серпня 2023.
  21. [1], yetiz, "Kapituła" 
  22. Drugie śniadanie mistrzów 05.01.2019. tvn24.pl.
  23. Wigura, Karolina (2011). Wina narodów. Przebaczenie jako strategia prowadzenia polityki (польська) . Wydawnictwo Naukowe Scholar.
  24. Wigura, K.; Kuisz, J.; Sadurski, W., (2018). rudne rozliczenia z przeszłością. T. 1, Sprawiedliwość okresu przejściowego w perspektywie międzynarodowej. Wydawnictwo Naukowe Scholar 2018.
  25. Wigura, K.; Kuisz, J.; Sadurski, W. (2018). Trudne rozliczenia z przeszłością. T. 2, Polska w perspektywie Europy Środkowo-Wschodniej. Wydawnictwo Naukowe Scholar.
  26. Wigura, Karolina (2020). Wynalazek nowoczesnego serca. Filozoficzne źródła współczesnego myślenia o emocjach (Polski) . Wydawnictwo Naukowe Scholar.
  27. Wigura, Karolina; Kuisz, Jarosław (2020). The end of the liberal mind: Poland's new politics (English) . Warsaw: Kultura Liberalna Foundation. ISBN 978-83-953210-9-2.
  28. Wigura, Karolina; Terlikowski, Tomasz (2022). Polka ateistka kontra Polak katolik (Polski) . Warszawa: Wydawnictwo Kultura Liberalna. ISBN 978-83-66619-09-8.
  29. Віґура, Кароліна; Куіш, Ярослав (2023). Posttraumatische Souveränität https://www.suhrkamp.de/buch/posttraumatische-souveraenitaet-t-9783518127834 (німецька) . Suhrkamp Verlag. ISBN 978-3-518-12783-4.
  30. Wigura, Karolina (27 (3), 2013). Alternative Historical Narrative. Polish bishops’ appeal to their German colleagues of 18 November 1965, East European Politics and Societies and Cultures. с. 400—412.
  31. Wigura, Karolina (22 (1) 2020). Declarations of forgiveness and remorse in European politics, European Legacy – Toward New Paradigms. с. 16—30.
  32. Wigura, Karolina (2017). Namiętności, uczucia, czy emocje? Trzy tradycje myślenia o afektach i trzy doktryny afektów w polityce. Kultura i Społeczeństwo. с. 3—25.
  33. Wigura, Karolina (2016). Dämonologie. Polen vor vier verlorenen Jahren, Osteuropa. с. 109—117.